Допомога при виборі стабілізатора напруги

Навіть інженер-електротехнік може зіткнутися з певними труднощами. Воно і зрозуміло, адже на ринку пропозицій вистачає, як і компаній-виробників. До того ж, незрозуміло, як підібрати найбільш підходящий стабілізатор для конкретного випадку. Поради ж на більшості інтернет-ресурсів тільки збивають з пантелику, а часом і зовсім надають абсурдну інформацію. У результаті деякі люди, начитавшись таких псевдорекомендаций, ставлять собі стабілізатори, які їм зовсім не підходять.

Як правильно підібрати стабілізатор напруги?

Поширений метод, який вже давно гуляє по Інтернету, свідчить, що вимірювати напругу мережі і споживаний струм слід цілий тиждень, причому щогодини. Після того, як всі вимірювання будуть зроблені, отриманий мінімум напруги в мережі потрібно помножити на максимум серед усіх значень струму. Отримане твір має показувати потужність відповідного стабілізатора. Ідея загалом непогана, але в ній є кілька недоліків:

• для проведення таких замірів потрібен прилад-реєстратор, який коштує досить дорого.
• якщо викликати фахівця, щоб він працював цілий тиждень, доведеться заплатити дуже велику суму.
• в даному методі не беруться в розрахунок можливі стрибки в навантаженні на мережу.

Є й інший метод, який досить поширений серед ринкових продавців. Вони радять скласти значення споживачів, які можна одночасно підключити до однієї мережі, і який в результаті значення вийде, то такий стабілізатор напруги слід купувати. Насправді ж це твердження абсолютно невірно.

На що насправді варто звернути увагу?

На роздуми над можливістю точного і швидкого визначення найбільш підходящого стабілізатора довелося витратити багато часу. Зате роздуми дозволили виявити одну дуже цікаву особливість: чому значення стабілізаторів завжди намагаються підібрати по потужності, якщо ці пристрої електроенергію не споживають, а просто перетворять і пускають далі по мережі. Якщо вдуматися, то підбір по такому параметру абсурдний. До того ж через себе пристрій може пропускати рівно стільки енергії, скільки напруги у нього виходить на вході. Пояснюється це тим, що потужність є твором таких параметрів, як струм і напруга, а саме напруга в мережі не буває стабільним, а струм у свою чергу має обмеження за вступного автомата, то одержувана потужність повною мірою залежить лише від напруги в мережі. Вже краще стабілізатор ділити на види за максимальним робочим значенням струму, на які вони розраховані. Це хороший варіант, оскільки:

• цей параметр є постійним.
• по ньому легше підібрати найбільш підходящий виріб.

У підсумку виходить, що при виборі стабілізатора слід відштовхуватися від значень струму лічильника і ввідного автомата. Якщо придбати пристрій для меншого струму, ніж є, то можливості мережі будуть експлуатуватися не в повній мірі, а якщо купити для більшого – то вийде безглуздий надлишок потужності, який нікуди застосувати.

Установка стабілізатора для частини навантаження

Если же есть необходимость установить стабилизатор только для части всей имеющейся нагрузки, то есть, например, только для источников света и звуковой аппаратуры, то нужно будет измерить напряжения в сети, а затем сложить в одно целое все мощности нагрузок. Следующим шагом будет деление мощности на минимальный параметр напряжения в сети. Полученная цифра будет показывать рабочий ток стабилизатора. После этого можно будет подбирать устройство. Его параметр рабочего тока должен быть таким же, либо больше. Лучше, конечно, второй вариант, поскольку в таком случае человек сможет защитить себя внезапных отключений устройств при перегрузке стабилизатора.

Для того, чтобы правильно подобрать изделие, следует обратить внимание на ещё на два параметра – минимум и максимум в сетевом напряжении. Обычно в стандартных российских стабилизаторах:

• нормальная работа осуществляется в промежутке 150В-260В.
• сохраняется работоспособность, но ограничивается выходное напряжение в рамках 220±10% при попадании в промежуток 130В-270В.